Сьогодні чергова річниця. Але для мене вона важлива не тим, що на неї припадає смерть тирана. Що ж може бути важливішим? Ось це фото.
Я не обирала дату спеціально. Але, коли ти вже щось вирішив, всесвіт зазвичай надсилає тобі повідомлення-блискавки, ніби підтверджуючи правильний вибір. Я знала тільки те, де мені треба бути в цей день, щоб зробити фото, яке стане точкою відліку. І тут у стрічці яскравою плямою позначився пост Олександра Ройтбурда. Free Borsht! Який ще знак був би більш красномовним?!
Отже – пишу. Я вийшла на фінальну стадію. Роками зібрані книги, посилання та іллюстрації від сьогодні почнуть переходити в іншу форму, заради якої усі вони і збирались до купи. Це буде книга про історію борщу. Це буде моя спроба відповісти на запитання, де і коли у часі забило це борщове джерело і яким чином ця юшка стала невід’ємною частиною культури, національним ідентифікатором та зрозумілим усім індексом. А головне – чому цим усім став саме борщ? Яким чином він переміг фаворитів-важковиків і зніс їх з історичного столу?
Вже зараз я можу спрогнозувати, що на сторінках цієї книги ті хто матиме бажання, обов‘язково побачать наругу (у сенсі останніх тенденцій значення цього слова). Я ж хочу лише пройти шлях від від прото-борщу трипільців (це жарт), перелізти через умовні тини архаїчного борщу, вклонившись сакральному казану борща Котляревського-Гоголя, побачити борщ модерний, сьогоденний, інстаграмний. У світі знань, а не міфів, фактів, а не байок, новацій, а не консерватизму. Впевнена, це все буде цікаво. Для того, щоб ділитись думками, я створила цю сторінку. І прошу вважати місцем початку книги саме цей заклад – Borsch Eatery, де все так, як має бути у “борщі здорової людини”. Смак, самоіронія, дрібка сарказму, артистизм та впевненість в тому, що робиш. Дякую, хлопці) Усім – Borsch(t)!
